Здравствуйте. З дружиною з 17 років вже, 12 років разом. Дочка семи років. Півтора місяці тому з'ясувалося, що вона вже два роки мені зраджує. Розповіла її подруга! Ось розповідь дружини її мамі!
Напевно вже й так зрозуміло, що у нас щось не так. У всі я винна сама. 2 роки дурила. Після того, як Діма повернувся два роки тому, обіцяла, що не пошкодує, пошкодував. У 2012 в селі зустрілася з тим Сашею, почали спілкуватися по телефону. Цього року теж бачилися, найжахливіше, що попросила Діму мене туди відвезти, він навіть не підозрював, що я на таке здатна. Тут познайомилася з неросійським людиною, спілкувалися неодноразово. Багато друзів були в курсі всього. Була й фіз.ізмена з ними. Як таке можна пробачити не знаю. Знаю, що ти теж від мене не очікувала такого, будеш засуджувати меня.сейчас живемо не як чоловік і дружина, для Карини.
Два роки тому не витримав психологічного пресингу. Постійні істерики, причіпки, докори. І пішов. Вмовила повернутися! Що мовляв все зрозуміла! Любить жити не может..только повертайся .. (але на цей момент вже був коханець і фіз.связь) місяць жив ідеально..потом все повернулося на круги своя. Упрекі..ссори!
Найприкріше, що всі подруги її знали про це! Ну і такий момент ми відпочивали в селі .. На той момент мені здавалося найщасливіший время..постоянно говорили про другу дитину як її люблю. Вона попросила відвести її як би до подруги. А з'ясувалося. Що на ділі до коханця. (Все у них було) а ввечері знову зі мною!
Я її дуже люблю ... мене рве на шматки. Зразок легче..то до сліз накриває (Я не можу прийняти того, що вона була з іншими чоловіками! Я не знаю..что мені делать..в душі біль і порожнеча! .. Відсутність і бажання мріяти .. робити, що небудь!
Ось її пояснення психологу!
Що сподвигло мене і зараз не зрозуміло. Чоловіка завжди любила і розуміла, що він найкращий. Перший раз почала спілкуватися з людиною, яка колись давно, в дитинстві дуже подобався. Нахлинули старі спогади, ностальгія, він говорив про те, що його почуття ніколи не проходили до мене. Не знаю, що сталося зі мною, змінила з ним вперше. До цього ніколи з ним нічого не було. Та й взагалі ні з ким крім чоловіка. Чоловік у мене був першим чоловіком. Потім став мені постійно дзвонити той молодий чоловік, він живе в іншому місті, було приємно його увагу, слова красиві. Потім скороминуща зустріч через рік, нічого не було, по телефону продовжували спілкуватися, потім знову через рік. Поїхала до подруги, найжахливіше попросила чоловіка відвезти мене до неї, хоча думала про те, що зустрінуся там з ним, не на 100%, але думала. Подзвонила йому, він приїхав, поговорили, щось було, але це не зовсім інтим. Мені дуже складно писати такі речі незнайомій людині. Зрозуміла, що я не хочу ч ним більше бачитися ніколи, противно. Спілкування по телефону тривало, не знала як сказати про це. З другим чоловіком познайомилася випадково по дорозі на роботу, стояла на зупинці, ловила машину, спізнювалася на роботу. Підвіз, попросив номер телефону, я не дала, сказала, що заміжня. Через кілька тижнів знову на зупинці чекала маршрутку, він зупинився. Підвіз, розговорилися про його роботу, виявилося, що йому потрібен сайт, а чоловік вміє це робити. Дала номер телефону, сказала, що поговорю з чоловіком. Обдурила чоловіка, сказала, що це один моєї колеги, не могла сказати правду, бо знаю його реакцію. Стали спілкуватися по роботі, він мене іноді на роботу відвозив, просто спілкування, було цікаво з ним. Потім стала помічати, що він почав за мною доглядати, постійні компліменти, залицяння. Ось так і вийшло, що змінила з другим двічі. Ненавиділа себе за все це. Зрозуміла, що не можу я з ним, не потрібен мені ніхто крім чоловіка. Що відбулося не згадували з цією людиною, він зрозумів, що мені це непотрібно. Чи не виявляв більше ніяких спроб. З чоловіком ми разом 12 років, він дуже хороша людина, добрий, чуйний, турботливий, надійний, дуже хороший батько. Я розумію, що мені треба було самій з ним поговорити, коли почала думати, що у нього хтось є, що він перестав на мене звертати уваги, як на жінку, іноді навіть казав, що та кому ти потрібна з таким характером, крім мене. Не звертав уваги як я виглядаю, не говорив компліменти, все одно що на мені надіто, плаття гарне або старий халат, нафарбована я або з брудним волоссям. Він каже, що і так повинно бути зрозуміло все. А мені потрібно було увагу, його увагу. Я ні в якому разі не виправдовую себе таким чином, не звинувачую його ні в чому. Не розумію, що сталося, навіщо все це потрібно було. Зараз від усвідомлення усього цього відчуваю себе жахливо, ні про що не можу думати. Коли він мені сказав, що все знає, просив розповісти, я не могла в це повірити, намагалася щось придумати, але все це даремно. Все що я зробила з ним, з собою, з нашим життям ніколи не пробачу собі. Не знаю як ми будемо жити далі, але після всього що сталося багато в моїй голові встало на свої місця. Його поведінка зараз я теж розумію, у нього наче два я борються між собою. Я приймаю все, що він говорить, робить. Намагаюся довести, що я каюсь, намагаюся повернути довіру до себе. Розумію, що це складно, а може й неможливо навіть. Просити його пробачити мене це теж не можливо. Спробувати почати все з нуля, це тільки йому вирішувати. Я готова на всі його умови, тільки якщо він сам цього хоче.
Як мені з усім цим жити? Можна і потрібно пробачити? Як переступити через себе?
Відповідь психолога:
По-перше, чи потрібно вам прощати, ніхто вам не скаже.
Вам потрібно?
По-друге, пробачити «переступивши через себе» або з почуття обов'язку, неможливо. Зараз ви повні образи і гніву. Обійти ці почуття (як і ніякі інші) не вийде. Шлях до прощення лежить через них. Це якщо вам воно потрібне.
Важливим питанням може опинитися - навіщо вам потрібно пробачити?
По-третє, ви зараз займаєте позицію обвинувача, який може страчувати і милувати (прощати) так, ніби відповідальність за те, що відбувається між вами і дружиною, лежить тільки на дружині. Поки ви дивитеся з такої точки зору на ваші взаємини, відносин вам не налагодити: у відносинах завжди двоє. Це означає, що і ви своїм способом жити якось берете участь в тому, що у вас з дружиною відбувається саме так. Як ви так живете і спілкуєтеся з дружиною - можлива тема для роботи з психологом.
По-четверте, ви приводите листи вашої дружини мамі і психолога. Не може не виникнути питання про те, звідки у вас вони.
Якщо вони у вас без відома дружини, то ви обрали дуже сумнівний шлях до вирішення ваших сімейних проблем.
І в цьому способі «дозволу» не може не проявлятися ваш спосіб бути в стосунках з дружиною, який сам по собі є проблематичним.
Якщо ці листи вам дружина дала, то виникає питання про те, у зв'язку з чим і як ви не звертаєте уваги на їх утримання, і чому вони не є приводом для того, щоб почати спільно з дружиною обговорювати ваші взаємини? Адже наявність і зміст цих листів недвозначно говорить про те, що дружині важливі і ви, і ваші сімейні відносини. Вам неначе теж ...
Питання: чому ваші складнощі у відносинах ви дозволяєте поодинці?
Відповідь на ваше запитання «Як мені з усім цим жити?»: Ви вже «з усім цим» якось живете.
А як хочете жити (?): Жити «з усім цим» або жити зі своєю дружиною?
У першому випадку, вам відповідь не потрібен. У другому - повертайтеся до дружини передом, а до лісу задом: починайте з нею відкрито обговорювати ваші взаємини. Кращий варіант - якщо ви обоє підете на прийом до психолога (психолог допоможе вам вибудувати конструктивне спілкування, щоб воно не скотилося у взаємні докори і претензії).
Напевно вже й так зрозуміло, що у нас щось не так. У всі я винна сама. 2 роки дурила. Після того, як Діма повернувся два роки тому, обіцяла, що не пошкодує, пошкодував. У 2012 в селі зустрілася з тим Сашею, почали спілкуватися по телефону. Цього року теж бачилися, найжахливіше, що попросила Діму мене туди відвезти, він навіть не підозрював, що я на таке здатна. Тут познайомилася з неросійським людиною, спілкувалися неодноразово. Багато друзів були в курсі всього. Була й фіз.ізмена з ними. Як таке можна пробачити не знаю. Знаю, що ти теж від мене не очікувала такого, будеш засуджувати меня.сейчас живемо не як чоловік і дружина, для Карини.
Два роки тому не витримав психологічного пресингу. Постійні істерики, причіпки, докори. І пішов. Вмовила повернутися! Що мовляв все зрозуміла! Любить жити не может..только повертайся .. (але на цей момент вже був коханець і фіз.связь) місяць жив ідеально..потом все повернулося на круги своя. Упрекі..ссори!
Найприкріше, що всі подруги її знали про це! Ну і такий момент ми відпочивали в селі .. На той момент мені здавалося найщасливіший время..постоянно говорили про другу дитину як її люблю. Вона попросила відвести її як би до подруги. А з'ясувалося. Що на ділі до коханця. (Все у них було) а ввечері знову зі мною!
Я її дуже люблю ... мене рве на шматки. Зразок легче..то до сліз накриває (Я не можу прийняти того, що вона була з іншими чоловіками! Я не знаю..что мені делать..в душі біль і порожнеча! .. Відсутність і бажання мріяти .. робити, що небудь!
Ось її пояснення психологу!
Що сподвигло мене і зараз не зрозуміло. Чоловіка завжди любила і розуміла, що він найкращий. Перший раз почала спілкуватися з людиною, яка колись давно, в дитинстві дуже подобався. Нахлинули старі спогади, ностальгія, він говорив про те, що його почуття ніколи не проходили до мене. Не знаю, що сталося зі мною, змінила з ним вперше. До цього ніколи з ним нічого не було. Та й взагалі ні з ким крім чоловіка. Чоловік у мене був першим чоловіком. Потім став мені постійно дзвонити той молодий чоловік, він живе в іншому місті, було приємно його увагу, слова красиві. Потім скороминуща зустріч через рік, нічого не було, по телефону продовжували спілкуватися, потім знову через рік. Поїхала до подруги, найжахливіше попросила чоловіка відвезти мене до неї, хоча думала про те, що зустрінуся там з ним, не на 100%, але думала. Подзвонила йому, він приїхав, поговорили, щось було, але це не зовсім інтим. Мені дуже складно писати такі речі незнайомій людині. Зрозуміла, що я не хочу ч ним більше бачитися ніколи, противно. Спілкування по телефону тривало, не знала як сказати про це. З другим чоловіком познайомилася випадково по дорозі на роботу, стояла на зупинці, ловила машину, спізнювалася на роботу. Підвіз, попросив номер телефону, я не дала, сказала, що заміжня. Через кілька тижнів знову на зупинці чекала маршрутку, він зупинився. Підвіз, розговорилися про його роботу, виявилося, що йому потрібен сайт, а чоловік вміє це робити. Дала номер телефону, сказала, що поговорю з чоловіком. Обдурила чоловіка, сказала, що це один моєї колеги, не могла сказати правду, бо знаю його реакцію. Стали спілкуватися по роботі, він мене іноді на роботу відвозив, просто спілкування, було цікаво з ним. Потім стала помічати, що він почав за мною доглядати, постійні компліменти, залицяння. Ось так і вийшло, що змінила з другим двічі. Ненавиділа себе за все це. Зрозуміла, що не можу я з ним, не потрібен мені ніхто крім чоловіка. Що відбулося не згадували з цією людиною, він зрозумів, що мені це непотрібно. Чи не виявляв більше ніяких спроб. З чоловіком ми разом 12 років, він дуже хороша людина, добрий, чуйний, турботливий, надійний, дуже хороший батько. Я розумію, що мені треба було самій з ним поговорити, коли почала думати, що у нього хтось є, що він перестав на мене звертати уваги, як на жінку, іноді навіть казав, що та кому ти потрібна з таким характером, крім мене. Не звертав уваги як я виглядаю, не говорив компліменти, все одно що на мені надіто, плаття гарне або старий халат, нафарбована я або з брудним волоссям. Він каже, що і так повинно бути зрозуміло все. А мені потрібно було увагу, його увагу. Я ні в якому разі не виправдовую себе таким чином, не звинувачую його ні в чому. Не розумію, що сталося, навіщо все це потрібно було. Зараз від усвідомлення усього цього відчуваю себе жахливо, ні про що не можу думати. Коли він мені сказав, що все знає, просив розповісти, я не могла в це повірити, намагалася щось придумати, але все це даремно. Все що я зробила з ним, з собою, з нашим життям ніколи не пробачу собі. Не знаю як ми будемо жити далі, але після всього що сталося багато в моїй голові встало на свої місця. Його поведінка зараз я теж розумію, у нього наче два я борються між собою. Я приймаю все, що він говорить, робить. Намагаюся довести, що я каюсь, намагаюся повернути довіру до себе. Розумію, що це складно, а може й неможливо навіть. Просити його пробачити мене це теж не можливо. Спробувати почати все з нуля, це тільки йому вирішувати. Я готова на всі його умови, тільки якщо він сам цього хоче.
Як мені з усім цим жити? Можна і потрібно пробачити? Як переступити через себе?
Відповідь психолога:
По-перше, чи потрібно вам прощати, ніхто вам не скаже.
Вам потрібно?
По-друге, пробачити «переступивши через себе» або з почуття обов'язку, неможливо. Зараз ви повні образи і гніву. Обійти ці почуття (як і ніякі інші) не вийде. Шлях до прощення лежить через них. Це якщо вам воно потрібне.
Важливим питанням може опинитися - навіщо вам потрібно пробачити?
По-третє, ви зараз займаєте позицію обвинувача, який може страчувати і милувати (прощати) так, ніби відповідальність за те, що відбувається між вами і дружиною, лежить тільки на дружині. Поки ви дивитеся з такої точки зору на ваші взаємини, відносин вам не налагодити: у відносинах завжди двоє. Це означає, що і ви своїм способом жити якось берете участь в тому, що у вас з дружиною відбувається саме так. Як ви так живете і спілкуєтеся з дружиною - можлива тема для роботи з психологом.
По-четверте, ви приводите листи вашої дружини мамі і психолога. Не може не виникнути питання про те, звідки у вас вони.
Якщо вони у вас без відома дружини, то ви обрали дуже сумнівний шлях до вирішення ваших сімейних проблем.
І в цьому способі «дозволу» не може не проявлятися ваш спосіб бути в стосунках з дружиною, який сам по собі є проблематичним.
Якщо ці листи вам дружина дала, то виникає питання про те, у зв'язку з чим і як ви не звертаєте уваги на їх утримання, і чому вони не є приводом для того, щоб почати спільно з дружиною обговорювати ваші взаємини? Адже наявність і зміст цих листів недвозначно говорить про те, що дружині важливі і ви, і ваші сімейні відносини. Вам неначе теж ...
Питання: чому ваші складнощі у відносинах ви дозволяєте поодинці?
Відповідь на ваше запитання «Як мені з усім цим жити?»: Ви вже «з усім цим» якось живете.
А як хочете жити (?): Жити «з усім цим» або жити зі своєю дружиною?
У першому випадку, вам відповідь не потрібен. У другому - повертайтеся до дружини передом, а до лісу задом: починайте з нею відкрито обговорювати ваші взаємини. Кращий варіант - якщо ви обоє підете на прийом до психолога (психолог допоможе вам вибудувати конструктивне спілкування, щоб воно не скотилося у взаємні докори і претензії).
Комментариев нет:
Отправить комментарий